Історія Золотоколодязянської ЗОШ І-ІІІ ступенів

      Земська школа в селі була заснована в 1894 році. Вона знаходилась спочатку у панській економії. Це було приміщення під солом’яним дахом, де в одній половині  була школа, а в другій  жили панські слуги. Школа містилася  у двох класних кімнатах на 15-20 учнів. Писали на грифельних дошках, а пізніше – в зошитах. Навчання було трирічним. Основний предмет - закон божий. В 1908 році приміщення школи згоріло і занять в цьому році не було.

      Власне приміщення земська школа отримала у 1912 році  (у тодішній новобудові  зараз  знаходиться церква).

      Це було прикладне земське училище. У 1918-1919 роках заняття в школі переривались громадянською війною. Відновлені заняття були  в 1920 році.

      У 1928 році Золотоколодязянська початкова школа була перетворена  в семирічну.   Директором був призначений Шилка М.А. Учитись було важко. Основним методом навчання була розповідь і пояснення. У школі працювали гуртки самодіяльності: музичний, драматичний, хоровий. Члени гуртків виступали не лише перед батьками та в клубі, а й в навколишніх селах.

      Із введенням закону про обов’язкове семирічне навчання, кількість учнів різко зросла. У 1935 році в школі навчалось більше  400 учнів, наповнюваність класів становила по 45 учнів, приміщень не вистачало.

      У 1937 році  школа була електрифікована. При школі було досить велике господарство.  Крім 0,75 га саду  та 3 га орної землі, 10 га сіножатей утримували  7  коней, 5 корів,  8 свиней,  25 вуликів бджіл, навіть власну шахту мала школа. За рахунок підсобного господарства в школі організували для дітей гаряче харчування, придбали наочні посібники.

У 1939 році школа стає середньою. Кількість учнів зростає до 600.

      У роки Великої Вітчизняної війни заняття в школі були припинені, більшість хлопців пішли на фронт. За завданням Сталінського обкому і Андріївського РККПУ на території села була створена підпільна організація (керівник Волосюк Д.М.). Із 18 членів групи, 8 - були вчителі й учні. У травні  1942 року всі члени організації були заарештовані і загинули в стінах гестапо.

1 листопада 1963 року було закінчено будівництво нової школи. У 1972 році був побудований інтернат для дітей, які  проживали в інших селах. Директор школи Мельников Сергій Свиридонович, великий ентузіаст, зібрав величезний матеріал з історії села.

У 1982 році був побудований музей, який працює і по сьогоднішній день.

      Поряд із засвоєнням базових знань перед сучасною освітою дедалі найголовніше поставало завдання навчити учня самостійно оволодівати новими знаннями та інформацією, навчити навчатися, виробити потребу у навчанні вродовж життя. Розвиток людства набирав дедалі динамічнішого характеру. Про це свідчив аналіз будь-якої сфери суспільного життя. Зміна ідей, знань, технологій відбувається швидше, ніж зміна людського покоління. А це означає, що при звичній, традиційній освіті навчити людину на все життя неможливо не тільки в хорошій школі, а й в університеті.

      У сучасних умовах істотно аналізується ще одна функція навчального процесу – навчити людину використовувати отримані знання у своїй практичній діяльності: професійній, громадсько-політичній, побуті та інше.

      З 1977 по 2017 рр. директором школи працював Ралькін Микола Васильович.

      На потребу часу Микола Васильович організував у школі продуктивне навчання, завдяки якому учбовий процес поєднувався з виробництвом сільськогосподарської продукції. Невипадково школа обирала технологічний профіль навчання. Кошти від реалізації вирощеної продукції за рішенням батьківських зборів, учнівської ради із самоврядування, трудового колективу використовувалися для зміцнення навчально-матеріальної та технічної бази школи, заохочення учнів та працівників, організації харчування учнів.

      Ідея про шкільне самоврядування виникла у 1978 році.

      Розробника такої моделі директора школи Ралькіна М.В. можна сміло назвати  неординарною особою. У команді педагогів, яку він очолює, може працювати далеко не кожний.

      У 80-х роках минулого століття була висунута ідея нового механізму господарювання навчальних закладів.

      Ось тоді-то і народилась у Миколи Васильовича ідея створити таку школу, в якій кожен учень може „навчатися, намагаючись зробити щось”, або „навчаючись, робити щось”.

Перші кроки такої продуктивної школи були зроблені поза неофіційною системою і не мали законодавчого підкріплення. Ще не було чітких індивідуальних навчальних планів, але гурткова робота була організована таким чином, в результаті чого в учнів накопичувався досвід роботи, відповідний вимогам сільського району, який постійно адаптувався до змін і вимог середовища.

      У результаті чого виникла  ферма кролів, теплиця, свиноферма (10-12 голів в рік). Продукти праці реалізовувались.

На прибуток придбали перший автобус, на якому учні школи здійснювали екскурсії за межі не тільки району, а й області.

      1982 рік знаменний учнівським самоврядуванням, рішенням якого з’явилась шкільна копілка, із якої виплачувались грошові премії класам за активну роботу, за відмінне навчання та поведінку, а також грошові винагороди окремим учням. У 1994 році досвід школи був узагальнений і зареєстрований Міністерством освіти.

      У 1993 році в селі Золотий Колодязь виникли фермерства. Рішенням сільської ради кожний бажаючий селянин одержав землю.

Тоді і виникла у директора школи ідея оренди землі для вирощування сільськогосподарської продукції.

      Крок за кроком складалася своя модель продуктивної школи.  Обробляли землю площею 46,9 га. Вирощували зернові (жито, просо, пшеницю), соняшник, буряк. Зернові продавали зовнішнім споживачам. Крім того, за рішенням Ради школи, зерно реалізовувалось по собівартості тим особам, які приймали участь в обробці землі.

      Прибуток від реалізації розподілявся Радою школи:

1.    Харчування учнів в шкільній їдальні – безкоштовні сніданки і обіди учням 1-4 класів і безкоштовні обіди учням 5-11 класів.

2.    На ремонт школи, технічного парку, придбання дизельного палива для обробки землі.

3.    За високі досягнення в навчанні багато учнів одержували стипендію.

4.    На проведення шкільних свят, заходів тощо.

Особливістю  школи є поєднання інтелектуальної і трудової діяльності. Школа базується на традиціях і цінностях загальної середньої освіти. Крім спрямованості на взаємозв’язок загальноосвітніх, соціальних і технічних здібностей, продуктивного навчання дана школа вирішує практичні і конкретні проблеми учнів.

      Атмосфера в школі відверта, професійна, відповідальна, натхненна. Вона підтримує розвиток здібностей своїх учнів, а це означає, що в школі склалися різні методи навчання і виховання. При цьому зберігаються загальні задачі школи:

- укріпити інтерес кожного учня, його зацікавленість, самоповагу і відповідальність;

- сприяти тому, щоб вони самі могли вирішувати свої проблеми;

- підтримання визначення ними особистих задач у професійній і соціальній сферах.

Школа переслідує мету покращення положення випускників на ринку праці і створює умови для вибору ними робочої спеціальності або одержання освіти.

      Досвід школи був узагальнений на обласному рівні у 2001 році. На базі школи неодноразово проводились виїзні районні та обласні семінари директорів шкіл. Досвідом продуктивного навчання школи цікавились навіть директори шкіл інших областей України.

      У 2003 році у директора виникає третя ідея – це „Збереження та зміцнення здоров’я учнів та працівників школи”. З ініціативи директора та під його керівництвом була розроблена і ефективно працювала інноваційна програма „Здоров’я”, яку районний відділ освіти представляв на розгляд обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Програма розрахована на 2003-2010 роки. В рамках програми регулярно здійснювався моніторинг оздоровчої функції з використанням комп’ютерних технологій.